СУЧАСНИЙ УРОК:ТРАДИЦІЇ ТА ІННОВАЦІЇ

   Зараз Україна знаходиться на етапі переходу до постіндустріаль-ного, інформаційного суспільства, а тому вимоги до людини змінилися. Час вимагає:

1)певних умінь, які можна застосувати за будь-яких обставин;

2) уміння мислити, а не накопичувати певну суму знань і поглядів;

3)не вузьких знань, а загального підходу до вирішення питань;

4)комунікабельності, уміння працювати у злагоді з іншими, спільно досягати мети.

   Нові завдання, що постають перед освітою, вимагають оновлення змісту, форм і методів у роботі вчителя.

   Безумовно, професіоналізм вчителя передбачає знання методики викладання, володіння різноманітними методами та прийомами.

   Всім нам добре відомі класичні типи уроків, які традиційно ви- користовуються вчителями:

   -  вступний урок;

-   урок вивчення нового матеріалу;

-   урок закріплення, вдосконалення та розвитку знань, умінь, навичок;

-         урок актуалізації знань;

-         урок повторення;

-         урок узагальнення;

-         урок повторного узагальнення;

-         урок самостійної роботи;

-         урок контролю;

-         комбінований урок;

-         урок-аналіз;

-         урок-практикум;

-         оглядова лекція;

-         оглядова конференція.

  При використанні нетрадиційних форм і прийомів роботи ці класичні типи уроків трансформуються у нестандартні уроки:

-        інтегровані (бінарні) уроки - уроки з                    використанням  міжпредметних зв’язків;

-         урок захисту проектів;

-         урок-презентація;

-         урок-діалог;

-         урок-роздум;

-         урок-фантазія;

-         урок-дослідження;

-         урок-подорож;

-         урок-екскурсія;

-       урок рольових ігор;

-         урок-інсценування;

-         урок-диспут (дискусія);

-         урок-гра;

-         інтерактивна лекція...

   Цей перелік далеко не повний і не остаточний, та й самі назви типів уроків умовні, бо загальноприйнятої типології іще не існує.

   Нестандартні уроки урізноманітнюють навчальний процес, приваблюють учнів незвичайним змістом чи організацією,   сприяють розвитку творчих здібностей.

    Для більшості нестандартних уроків характерні :

-колективні види роботи;

-активізація пізнавальної діяльності внаслідок цікавої, незвичної презентації навчального матеріалу;

-творча складова;

-зміна ролі вчителя, партнерський стиль взаємовідносин;

-нові підходи до оцінювання ;

-використання ІКТ та інші риси.

  Нові типи уроків неможливо реалізувати без нових методів та прийомів у роботі. Розглянемо деякі з них.

1.«Проблемне питання».Перед учнями ставиться питання, на яке вони повинні знайти відповідь в процесі вивчення нового матеріалу       ( наприклад, при вивченні повісті М.В.Гоголя «Тарас Бульба» учні повинні замислитися над складними питаннями: « Як Андрій став зрадником?»,«Чому герой так вчинив?», «Чи можна його виправдати?»). Постановка проблемних запитань, які не мають однозначної відповіді, стимулює навички аналізу, критичне мислення.

2.«Мозаїка».Учні повинні скласти ціле з фрагментів( речен-      ня з окремих слів, текст з окремих речень чи абзаців, словничок з певної теми і т.ін.).Важливо розмістити елементи «мозаїки» у певному, логічно обумовленому порядку. Наприклад, якщо треба «зібрати» розповідний текст, то експозиція не повинна опинитися після розв’язки, а якщо стоіть завдання скласти словничок, то в алфавітному порядку і з певної теми.

3.«Мікрофон».Цей прийом передбачає вільне висловлення своєї позиції з приводу обговорюваного питання, при цьому учні передають один одному уявний мікрофон, привчаючись до публічних виступів.

4.«Дерево рішень».Після формулювання проблеми ведеться колективний пошук рішень, усі варіанти фіксують у вигляді схеми – «дерева рішень». Пошук варіантів рішення можна вести, застосовуючи наступний прийом, який зветься

5. «Мозковий штурм». У максимально короткий час треба висловити максимальну кількість ідей, думок, припущень, нехай навіть абсурдних та неочікуваних. Потім, під час обговорення, можна оцінити кожну і відібрати найцінніше.

6. «Продовжи речення».Цей прийом підходить як спосіб перевірки засвоєння матеріалу (наприклад, треба закінчити вислів, правило, визначення поняття), або як спосіб рефлексії ( «На цьому уроці я дізнався...», «Сьогодні я навчився...»).

7. «Гронування». Від основного поняття відгалужуються похідні у вигляді схеми, що нагадує виноградне гроно (наприклад, сполучники мають види, які в свою чергу розгалужуються на підвиди). Це допомагає систематизувати вивчене.

8.«Вільне письмо»передбачає викладення учнями своїх поглядів на вивчений матеріал, можливо, у формі есе чи сенкану.

9. Написання есе наприкінці уроку дозволяє підбити підсумки, з’ясувати, що засвоєно, а що залишилося незрозумілим. Це дає змогу вчителю скоригувати плани наступних занять залежно від потреби.

10.Сенкан – це невеличкий вірш з п’яти рядків, який синтезує інформацію і факти у стисле висловлювання, яке описує або відзеркалює тему і дозволяє підсумовувати інформацію і ко-ротко формулювати складні ідеї, відчуття та уявлення.

11.«Передбачення»- припущення про зміст тексту або твору, виходячи із самої тільки назви, про можливий перебіг подій. Цей прийом розвиває логічне мислення, уяву, інтуїцію.

12. «Передбачення за допомогою ключових виразів» спрямовує процес у певному напрямку, заохочує до більш докладного вивчення теми або до уважного читання твору.

13. «Порушена послідовність».Треба розмістити у правильній послідовності речення, частини тексту, поняття в алфавітному чи іншому порядку, історичні події згідно хронології і т.ін.

14. «Редагування».Учневі треба виправити навмисні помилки, виконавши роль редактора. Цей прийом іноді має назву «какографії» від лат. kakos – «поганий» і «grapho – пишу.

15. «Джигсоу» - робота у дослідницьких  групах, дослідження або вивчення теми, а в результаті -  складання тез , схем, гра-фіків з подальшим виступом перед аудиторією з поясненням результатів дослідження. Цей прийом реалізовує принцип «навчаючи – вчусь», учень має можливість відчути себе в ролі вчителя, оцінити його працю.

16. «Інтерв’ю» - це один із багатьох різновидів «рольових ігор»: один учень, виконуючи роль кореспондента, опитує іншого з певної теми, потім вони можуть помінятися ролями.

17. «Відгук» дозволяє учневі усно або письмово висловити власне ставлення до події, твору мистецтва. Цінний тим, що не просто перевіряє знання тексту твору, а привчає самостійно мислити і формувати власне ставлення.

18. «Буриданів осел».Легендарний осел не міг обрати, до яких ясел з двох піти і помер з голоду. Сутність прийому полягає у тому, щоб з двох протилежних за змістом тверджень обрати одне, правильне. Наприклад, з одного боку написано: «Барон Мюнхаузен – найправдивіша у світі людина», а з другого – «Мюнхаузен – вигадник та хвалько».

Сподіваємось, що запропоновані прийоми та методи стануть вам у пригоді та допоможуть зробити уроки більш цікавими.