Критичне мислення

         Критичне мислення (надалі – к.м.) поширилось у школах та університетах Північної Америки після Другої світової війни. У СРСР воно було практично невідоме. В Україні й нових незалежних державах ним зацікавились у 90-і роки. К. м. є усталеним елемен-том громадянської освіти демократичної країни, ще більшу вагу воно має у суспільстві, яке тільки стало на шлях демократії. Головна мета к.м. на рівні школи – навчити учня свідомо сприймати і критично оцінювати інформацію.

         Алгоритм к.м. складається з чотирьох основних кроків: аналіз, розуміння, оцінка і критика. Під час аналізу треба виділити основні елементи тексту: проблему, аргументи та висновок з неї.

Наступний крок передбачає тлумачення ключових слів, а також пояснення незрозумілих, нових слів. Третій та четвертий етап – критична оцінка проблеми, висновків та аргументів. Якщо виявлено помилки, то текст можна піддати виправленню.

         Інші вчені поділяють розвито к.м. на такі етапи:

-         фаза актуалізації опірних знань;

-         постановка питань;

-         фаза побудови знань, мотивація до вивчення тієї чи іншої теми.

Низка мисленнєвих процесів є підготовчими для к.м.: запам’ятовування, розуміння (осмислення), інтуїтивне (творче) мислення.

         К.м. передбачає:

- самостійні, індивідуальні, незалежні від думки інших судження;

- інформація – відправний (а не останній) пункт у роздумах;щоб «народити» думку, треба осмислити та опрацювати масу фактів, ідей, теорій, даних, концепцій;

- після з’ясування кола питань та проблем, що потребують вирішення природна цікавість спонукає до пошуку відповідей на проблемні питання. Джон Дьюі: «Лише зіштовхнувшись з конкретною проблемою, знайшовши власний вихід зі складного становища, учень дійсно думає».

- к.м. потребує переконливої аргументації, тоді людина мисляча здатна протистояти навіть загальновизнаним авторитетам (друковане слово, традиції, ставлення до проблеми більшості);

- к.м. – це соціальне мислення, бо кожна думка перевіряється та шліфується, коли нею діляться з іншими, під час суперечок та обговорень ми уточнюємо, конкретизуємо нашу позицію.

Саме тому доцільно використовувати парну та групову роботу, проводити дебати, публічні виступи, читання робіт. При цьому виховується толерантність, вміння слухати, відстоювати власну думку та нести за це відповідальність. Навчальний процес стає наближеним до реального життя.

         К.м. є актуальним саме зараз з декількох причин:

- мислимо стереотипами, говоримо штампами, не думаємо над значенням слів;

- ЗМІ контролюють політики, які маніпулюють суспільною думкою;

- інтернет – основне джерело інформації, яка швидко розповсюджується, множиться, видозмінюється, ускладню-

ється, швидко втрачає актуальність.

Всі ці фактори вимагають нових компетенцій:

-         відвертість з самим собою;

-         постановка питань;

-         побудова суджень на основі доказів;

-         відділення суті від риторики;

-         інтелектуальна незалежність;

-         спостереження та фіксація властивостей об’єкта;

-         опис;

-         порівняння;

-         асоціювання;

-         узагальнення;

-         прогнозування;

-         гнучкість (здатність сприймати чужі ідеї);

-         наполегливість;

-         пошук компромісів.

Критично мислячою людиною неможливо маніпулювати.