Додаток № 2

Інсценування уривка з повісті Б. Харчука «Цвіт щастя»

Автор: Дитиною малою він не раз чув, як люди говорили: «щастя».

Хлопчик:— Що таке щастя?

Автор: …питався матері, цікаво вдивляючись своїми оченятами в її заклопотане обличчя.

Матір: — Щастя, дитинко, то доля..

Автор : …повторяла мати і не знала, як пояснити малій дитинячій голівці те дивне слово «доля».

 Хлопчик : — А що таке доля?

 Матір : — Доля, дитино, то такий цвіт, що його тяжке дістати.

 Хлопчик :— А гарний він, той цвіт?

 Матір : — Чи гарний питаєш? Авжеж, що гарний, навіть дуже гарний. Як дивитися на його, то очі радуються, а на серці робиться весело й мило.

 Хлопчик : — Мамо, я хочу того гарного цвіту. Скажіть, де він росте, я піду за ним. Я піду за ним і принесу його для вас і для себе.

 Матір : — Тепер тобі годі, дитино, ти ще такий слабенький, а то ген за водою. Тепер тобі і без нього добре, а як виростеш і сил наберешся, тоді й підеш.

 Хлопчик : — Ні, я не хочу, аж виросту. Я хочу тепер. Скажіть мені, де він?

 Автор: І «скажіть» і «скажіть» лепетала дитина, а мати, щоб утихомирити її, підійшла до вікна і показала на став. (Їх хата стояла на горбочку, а перед хатою у долині був став).

 Матір : — Ось там, за ставом, чи бачиш?

 Хлопчик : — Бачу, мамочко, бачу! їх там ціла левада. А які гарні, які дуже гарні! Чи це далеко?

 Матір : — О, далеко, дуже далеко, дитино,— ген за водою!

Хлопчик : — Аж за водою...

 Автор :  І задумався хлопчина.

 Хлопчик :  - Все одно піду!