У цій казці розповідається про долю потворного крихітки Цахеса, що народився у селянки Лізи. Фея Рожа-Гожа пожаліла потвору і наділила Цахеса чарівним даром: три золоті волосинки на його голові дозволяли вважатися кращим, ніж     він     був    насправді. Розчісуючи чарівним гребінцем заплутане волосся Цахеса, Розабельверде змінила безрадісне життя нерозумного каліки-бідняка, давши шанс не лише здаватися, а й стати кращим.  Минає час. У Керпеському університеті навчається молодий поет Бальтазар, який кохає Кандіду, дочку свого професора Моша Терпіна. Несподівано в колі студентства з’являється Цахес, який має чудесний дар привертати до себе людей. Хто б у присутності Цахеса не казав витончено, дотепно, емоційно, все приписувалося маленькій тупій потворі. Якщо ж Циннобер мерзенно нявчить, веде себе як тварина, обвинувачують когось іншого.

Лише вибрані відрізняють дії Циннобера від талановитих проявів інших людей. Навіть друг Бальтазара Фабіан і кохана дівчина Кандіда не помічають жахливих чарів. Чари Цинобера діють на всіх людей, стан яких схожий на масовий психоз.. Щодалі, то більше благ досягає карлик.  Він стає експедитором у міністерстві іноземних справ. Потім Цахес призначається чиновником з важливих доручень, а далі робить блискучу кар'єру і стає зрештою першим міністром у князя Барсануфа.

    До князівства прибуває доктор Проспер Альпанус, який насправді є магом. У магічному дзеркалі доктора віддзеркалюється істинна сутність Циннобера, потворного і лихого         карлика.
   Доктор Проспер Альпанус доводить Рожі-Гожій, що її дії приносять не добро, а зло — всім, хто оточує Циннобера. Зламаний чарівний гребінець вже не діє. Залишилось вирвати чарівні волосинки, що роблять Циннобера в очах суспільства талановитим, розумним, красивим. Під час підготовки до заручин Кандиди і Цахеса Бальтазар з допомогою Фабіана вириває чарівні волосинки з голови Циннобера.  Усі враз побачили карлика таким, яким він був насправді. Маючи надію сховатися від натовпу, що реготав з "причепуреного павіана", Цахес біжить до свого палацу, де і тоне в срібному горщику.

  Останні слова феї Рожі-Гожої біля померлого Цахеса пояснюють наміри чарівниці перетворити жалюгідну подобу людини на особистість, що прагнула б осягнути неосяжне.